Карпатська конвенція: примушення до сталого розвитку

Говорячи про результати Четвертої зустрічі Конференції Сторін Карпатської конвенції (зустріч щойно закінчилася в чеському місті Микулові), варто наголосити на другій частині її повної назви – Рамкова конвенція про охорону та сталий розвиток Карпат. Адже поки карпатська спільнота в усіх семи країнах переймалася тільки питаннями біологічного та ландшафтного різноманіття, збереженням лісів та розбудовою заповідних територій, все було принаймні зрозуміло і координаторам у країнах, і активістам природоохоронних організацій. Але сьогодні на порядку денному питання, вирішення яких мало залежить від екологічних структур. Протокол про сталий розвиток транспорту в Карпатах, який підписали сьогодні лише чотири з семи країн, - ознака нового етапу в розвитку процесу. На жаль, і українське екологічне відомство, і їхні колеги в інших країнах не можуть повністю взяти на себе відповідальність за дії інших відомств, хоча і є основними державними структурами, що відповідають за впровадження Карпатської конвенції. Процедура схвалення транспортного протоколу не закінчена в Україні (напевне, в нашого міністерства інфраструктури були більш важливі справи), так само як не дійшли руки в цього відомства і до туристичного протоколу.
Мешканці Карпат, розділені державними кордонами та мовами, мають дуже багато спільного, втім, - не менше в них і розбіжностей. Це проявилося в дискусіях стосовно культурної спадщини. Зокрема, чимало зусиль довелося докласти для того, щоб прийняти хоча б спільну міністерську декларацію з цього приводу, а прийняття обов’язкового для виконання документу, протоколу, відкладено на невизначений термін.
Очевидно, що учасники Карпатської конвенції наразилися сьогодні на гостру проблему: треба терміново активізувати співпрацю з іншими відомствами на державному рівні, інтегрувати екологічні питання до інших галузей життя та господарювання, діяти на принципах взаємоповаги й толерантності в питаннях історії, культури та виховання. Тобто, Карпатська конвенція примушує застосувати принципи сталого розвитку, що власне й записано в її назві. На жаль, далеко не всі в Україні до цього готові. Втім, як зауважив міністр екології Румунії пан Аттіла Короді, наближення до Євросоюзу і гармонізація законодавства до правил ЄС дуже допомагає прискоренню цього процесу.

 

Інформація «Зеленого досьє»
Київ – Микулов.