Заповідна справа

Біологічним різноманіттям називаються всі види рослин та тварин, які населяють певну екосистему. В свою чергу, екосистема є сукупністю живих організмів (рослин, тварин, грибів, бактерій) і умов, в яких вони існують (ландшафтних, кліматичних тощо). Високий рівень біорізноманіття – одна з основних ознак стабільності екосистеми. Кожен вид в ній має свій “фах”: споживає та виробляє певні ресурси, взаємодіє з іншими організмами, й зникнення хоча б одного з “фахівців” викликає руйнування цих взаємозв'язків. Екосистема може компенсувати такі втрати, заміщаючи одні види іншими, але до певної міри. Крім того, це потребує часу. Якщо ж види зникають занадто швидко, екосистема починає руйнуватися.
Зараз подібні процеси відбуваються, переважно, внаслідок активної діяльності людини. Постійно зростає негативний вплив на середовище існування диких видів, а також неконтрольоване чи нелегальне вилучення їх з природи. Особливо страждають ті, що мають промислову цінність – використовуються для виготовлення продуктів харчування, ліків, парфумерії, товарів широкого вжитку, та рідкісні - через привабливість для численних колекціонерів-аматорів.
Будь-яка зміна навколишнього середовища, спричинена людською діяльністю, в результаті негативно позначається на економіці, соціальному житті і здоров'ї самих людей. Так, вирубка карпатських лісів призвела до катастрофічних повеней, побудова каскаду водосховищ на Дніпрі – до зникнення багатьох цінних промислових видів риб, перевипас худоби в степових регіонах - до опустелювання, меліорація – до засолення ґрунтів і зміни гідрологічного режиму рік, глобальне забруднення атмосфери – до парникового ефекту, кислотних дощів тощо. Нераціональна господарська діяльність унеможливлює відтворення й взагалі існування багатьох представників флори й фауни. Тому необхідність законодавчої, науково обґрунтованої регуляції такої діяльності й охорони всіх видів живих організмів, які ще існують на планеті, очевидна.
Зараз існує декілька типів природних резерватів, найбільш розповсюдженими є заповідники, національні парки й заказники. Заповідники, роль яких – збереження екосистем, бувають природні, де господарська діяльність і використання природних ресурсів цілком заборонені, і біосферні. Останні складаються з ядра (заповідна територія), буферної зони (охороняє ядро від антропогенних впливів), зони відновлення екосистем з регламентованою господарською діяльністю й зони господарського використання. Всього в світі нараховується понад 10 тис. різних заповідників. Національні парки мають зазвичай велику площу й зони, подібні до зон біосферного заповідника. Тут заборонено багато видів господарської діяльності. Але, на відміну від заповідників, уся чи значна частина території відкрита для регулярного відвідування - рекреації.  У заказниках охороняються окремі види тварин, рослин і частина природно-територіального комплексу в певні сезони чи цілорічно. Господарська діяльність тут дозволена настільки, наскільки не завдає шкоди об’єктам, що охороняються.
Поступово стало зрозуміло, що охорона окремих видів в окремих країнах - малоефективна, необхідно оберігати екосистему в цілому. З'явилися міжнародні законодавчі акти – природоохоронні конвенції, норми на використання природних ресурсів, квоти на забруднення навколишнього середовища. Однією з глобальних ідей останніх років у галузі стала пропозиція об'єднати різноманітні природні резервати в екологічну мережу за допомогою природних коридорів.
В Україні діє ціла низка природоохоронних законодавчих актів та міжнародних конвенцій. Але природно-заповідний фонд України становить близько 5,5 % території, що майже в три рази менше, ніж в більшості країн Європи. Тому діяльність багатьох екологічних організацій направлена на збереження та створення природно-заповідних територій.

Связанные материалы