Зустріч 1: Якість життя в українському селі: Висновки та рекомендації

Дискусійний (буд)майданчик
«Майбутнє, яке ми будуємо»

Цикл зустрічей – дискусій про сталий розвиток

 

Зустріч 1: Якість життя в українському селі

 

Зустріч відбулася 14 квітня 2015 року за участі заступника Міністра аграрної політики та продовольства України з питань європейської інтеграції Владислави Рутицької, розробників проекту «Єдиної комплексної стратегії розвитку сільського господарства та сільських територій на 2015-2020 роки», експертів з питань сталого розвитку, представників громадських організацій та рухів, журналістів.

 

Ми узагальнили і внесли до підсумкового тексту рекомендації та зауваження, які надавали учасники дискусії, зокрема:
Олена Бородіна, Член робочої групи із розробки Стратегії,
Андрій Демиденко, Експерт з питань сталого розвитку,
Дмитро Іванов, національна радіокомпанія України,
Марина Козловська, експерт з питань стандартизації в с/г,
Любов Молдаван, ГО «Центр аграрних реформ»,
Володимир Ночвай, Громадянська платформа «Нова Країна»,
Володимир Опря, Громадянська платформа «Нова Країна»,
а також висновки, зроблені ключовим експертом зустрічі – Др. Ольгою Ігнатенко.

 

Висновки та рекомендації

 

«Майбутнє, якого ми хочемо», передбачає, перш за все, що там, за словами Генерального Секретаря ООН Пан Гі Муна «ніхто не голодуватиме». Боротьба з бідністю та голодом була основною в Цілях розвитку тисячоліття, про виконання яких нині звітують країни світу. Водночас наразі вже сформовано нові цілі – Цілі сталого розвитку – на досягнення яких мають бути направлені стратегії розвитку країн світу та основні зусилля в найближчі десятиліття. На жаль, подолання бідності й голоду залишається на порядку денному людства, і тому в центрі уваги збалансованого розвитку – Людина.
Як глобальні цілі та визначені світом підходи відображуються в програмі розвитку нашої країни? Зокрема, в проекті Стратегії розвитку сільського господарства та сільських територій на 2015-2020 роки?

 

По-перше, відзначають учасники нашої дискусії на «будмайданчику», саме Людини тут і не видно. Говорячи про розвиток села, розробники Стратегії основною метою бачать економіку заради економіки. Тобто, концептуальний підхід сталого розвитку – Людина в центрі уваги – порушується від самого початку. І одразу навертається коло питань,  взаємопов’язаних і взаємозалежних, які накопичуються по спіралі.

 

Сільська громада. Від неї залежить економічний розвиток, досягнення якого мають бути спрямовані на її ж добробут, на покращення життя в селі. Формування сільських громади передбачає комплекс питань, на які треба давати відповіді, та низку завдань, не виконавши які не можливо звести ніякі стійкі економічні конструкції. Реальні потреби місцевого населення, їх бажання щось розвивати, культурні традиції (різні в різних регіонах України) треба насамперед брати до уваги. Все це потребує копіткої просвітницької роботи, тривалих пояснень, а також постійного консультування з громадами, коли думки та побажання людей реально враховуються, а важливі рішення приймаються лише за згоди місцевих громадян. Такий підхід, на перший погляд, може бути невигідним для великого агробізнесу, який приходить у село щось будувати, створювати – наче б то заради розвитку села, а насправді – заради розвитку свого бізнесу. Та, з іншого боку, якщо місцева громада зазнає шкоди в результаті цієї прогресивної справи, то й сама справа матиме такий рівень ризиків, при якому може стати невигідною.

 

По-друге, - увага до громади, повага до її культурних традицій, бажань та прагнень, участь громади у всіх процесах прийняття рішень і пріоритетне врахування думки місцевих мешканців.

 

Малий бізнес. Сільське господарство є найбільшим роботодавцем у світі, забезпечуючи засоби до існування для 40 відсотків сьогоднішнього світового населення. Це найбільше джерело доходу і робочих місць для бідних сільських домогосподарств. 500 млн. дрібних фермерських господарств забезпечують до 80 відсотків споживаної їжі в значній частині світу, що розвивається. Інвестування в дрібні господарства - це важливий спосіб підвищення продовольчої безпеки та харчування для бідних, а також виробництво продуктів харчування для місцевих і глобальних ринків. (За матеріалами ООН)
Ініціативні й активні люди, здатні нагодувати і свої родини, і міських жителів, є в наших селах. Завдання в тому, щоб усіляко підтримувати їхню активність: надавати приватникам та дрібним фермерам можливості вигідного кредитування, укладати цільові договори з конкретними господарями, пропонувати інноваційні технології та інформацію і, зрештою, просто не заважати їм розвиватися. Сьогодні ж у реальному житті дрібному фермеру доводиться конкурувати з потужними агрохолдінгами, що також є порушенням прав рядового селянина.   

 

По-третє, всебічна підтримка малого бізнесу та самозайнятості, захист прав сільських підприємців і пріоритетність їх діяльності порівняно з великими агрокомпаніями мають бути чітко відображені в стратегії.

 

Збалансоване виробництво та споживання. Оскільки основний ресурс, з якого живе сільська громада, це природний капітал, потрібно надійно захистити хоча б нинішній стан навколишнього середовища (хоча краще, звичайно, подбати про відтворення природних ресурсів, де це ще можливо). І мова не тільки про дбайливу обробку землі, збереження грунтів, водойм та лісів. Необхідне глибоке усвідомлення важливості природних ресурсів та відповідальності за їх стан кожного, хто живе, відпочиває чи розвиває бізнес у сільській місцевості. Сільському господарству час переходити на принципи «зеленої» економіки, а бізнес-структурам усіх розмірів долучитися до корпоративної соціальної та екологічної відповідальності, постійно звітуючи перед громадою про свою діяльність та її вплив на довкілля. І самі сільські жителі мають уже подбати про своє повсякденне господарювання з точки зору його енергоощадності, використання шкідливих для довкілля препаратів та засобів у побуті, поводження з побутовими відходами тощо. Поки що сільському мешканцю складно уявити, що природні ресурси не просто обмежені, а межа вже майже перейдена. Що звичні миючі засоби чи, скажімо, хімікати для боротьби зі шкідниками повертаються до їхніх домівок забрудненою водою та небезпечними складовими у звичайних вирощених на городі овочах. Людям сьогодні складно усвідомити, що світ навколо них уже змінився, через їхнє недбайливе ставлення до нього. А отже, потрібні програми просвітництва та навчання сталому споживанню та виробництву на всіх рівнях, - в родині, в громаді, в школі, університеті, - навчання протягом усього життя. На жаль, засоби масової інформації, які могли б вплинути на свідомість людей, не переймаються цією темою. Більше того, в нас сьогодні немає телепрограм на сільську тематику, не чути голос села по радіо, а друковані видання менше користуються попитом, дорогі, та й теж не приділяють достатньо уваги сільському життю (хіба що – великому бізнесу на селі).

 

Четверте, виховання екологічної свідомості, зміна споживацької поведінки, освіта для сталого розвитку повинна займати провідне місце у стратегії розвитку сільської місцевості.

Всі ці аспекти треба не просто враховувати в стратегічних документах, а – покласти в їх основу, звіряти за ними всі напрямки майбутнього розвитку. І, власне, визначити мету, якої ми всі хочемо досягти, з урахуванням глобального контексту та орієнтуючись на конкретні проблеми.

 

Дякуємо за участь у дискусії!

Сподіваємось, що наші спільні рекомендації будуть враховані у фінальному варіанті Стратегії.